Це фантазії? Настільки, наскільки фантазії все... Коли я інколи перелякано (це окрема тема) апелюю (слово чуже в цьому контексті) до дерев, - вони мене чують і відгукуються. Як у «Володарі перснів». Мусю сказати, в дерев загальмований темперамент, якщо такий взагалі є. Їхні очі – як кора. З рівним блиском, нічого не виражають. Ось на вас спрямована пара жовтих, чи коричневих, чи зелених... у мого дерева – липи – золоті... очей, ось вони кліпнули й зникли. Надійно стерши з вашої пам’яті свій образ.