19 червня 2013 р. (20 июня 2013 г.)

Кажуть, двічі не увійти в одну й ту саму воду. Правду кажуть. Та ми постійно входимо у мікс одних і тих самих вод, скільки й людство тут жиє. Ці води падають дощами, наносяться вітрами, випаровуються і знову падають, змішуються. А ми в них вступаємо. З нового в цьому міксі — тільки наш досвід і можливості, які він відкриває. Хто засвоює досвід і користається можливостями — той росте й розвивається. Повільно, еволюційно — називається. ...Найгірше — коли вода стояча. Вода, яка не оновлюється притоками й опадами. В якій не намотується кілометраж досвіду і проживаються на печі, на крайняк — у революційних кухнях, ілюзії можливостей... Вона отруює, паралізує й консервує.

…

Вчора дивилася чорну комедію «Чужа гра». Чи бойовик... Та чужа гра була досить-таки тонка, хоч під кінець, зрозумівши алгоритм сюжету, можна було здогадуватися і навіть вгадати, хто під чию дудку танцює.

…

Чия гра? Відомо: музику замовляє той, хто має гроші. Причому, і це прогрес, стоячому болоту не завжди зрозумілий: гроші тепер часто йдуть не в кишеню, а на «удобрення». Чуєте в цьому слові корінь «добро»? Тобто грошові мішки тепер «купують» душі й туші не за «палку ковбаси і банку шпротів», а за комфорт: душевний — будуючи лікарні для сірих та вбогих; духовний — будуючи сусальні церкви; етнічний — даючи на розвиток нац.ремесел... Грошовий мішок тепер не просто годує тушу, він задобрює душу: раціоналізація й механізація господарства... Та й опять же — кошерно: ти не нашпилюєш вареника на виделку, викликаючи в його організмі небажаний метаболізм; він сам тобі в екстазі стриба до рота, годуючи не лише калоріями а й ендорфінами.

…

Є слизька імітація — правосуддя, влади, громадянського суспільства, — під клаптиковою ковдрою якої правлять кілька павуків-глитаїв. Їхня охорона — вся Українська держава. Тож той, хто виступить проти хазяїв, — зразу стає ворогом держави, цькується як ворог народу і ув’язнюється. Грати ж за їхніми правилами, щоб колись та перехитрити, — марна справа: до молодого підшкірного жирку лицедіїв дуже легко приростають маски, взяті «на благородне діло», роль переходе у тяжку хроніку... Скільки їх, талановитих, прекрасних, купилися на хавчик, на комфорт для жінок та доньок, лишивши шкаралупу патріотів, дисидентів... Думаю, саме це мав на увазі Ісус, коли говорив про «гроби мальовані».

Маски — це завжди зле, шкідливо, недобре. «Маска» звучить як «миска». Маска — це наркотик. Скажімо, розказала дитина віршик перед компанією дорослих. Їй аплодували, хвалили, гладили по голівці, цілували в щічку, щипали за попку. Суміш нових і приємних відчуттів. Відтоді дитина шукатиме ці відчуття, розказуючи віршики в різних компаніях і підставляючи кому щічки, а кому попку. Дитина не говоритиме «своїми словами», дитина декламуватиме вірші і маніякально шукатиме свою дозу. 

Бути собою, шукати себе, любити себе і від багатства душі любити всіх — єдина запорука того, що не заблукаєш... трагічно і безповоротно. Єдиний справжній кайф від життя, вищий за всі замінники. Любити без гондона. Жити без маски.

Автор: pry4ilok 

Публикация: Сайт «СИМФОНИЯ ТВОРЕНИЯ»